Новини

ГС "Сучасний погляд" запрошує Вас взяти участь у інтелектуальній онлайн-грі. Ви матимете унікальну нагоду перевірити рівень своїх знань, розширити коло інтересів, та навіть, знайти нових друзів.

#Життя_після_війни_має_тривати!
Це комплекс заходів спрямований на повернення до незалежного самостійного життя військових з втратою зору.
Формування знань і умінь, що сприяють соціальній адаптації.
Психологічний супровід та підтримка військових та їх родин.

«Дуже добре, що я Вас знайшла! Допоможіть!» – такі слова майже щодня чують в телефонну слухавку наші консультанти. Пані Лариса зі Слов’янська хоче евакуюватися в безпечне місце, пані Оксана просить допомогти її сину, який втратив зір на війні, пан Володимир питає який протез і в якій країні краще поставити. Наші консультанти намагаються зорієнтуватися в усіх питаннях і надати вичерпні відповіді, або навіть і супроводжувати деякі питання до їх вирішення.

Наразі в Україні немає достатньої кількості реабілітаційних центрів для людей, що втратили зір. Виходячи з лікарні, людина фактично залишається сам на сам зі своїм новим життям…

Кажуть, що «У кожного свій фронт» і на різних етапах свого життя ми воюємо та захищаємо свою землю, свої права, своє майбутнє!
Створення «Інклюзивного суспільства в Україні» - це мрія і мета кожної організації, яка об’єднує людей з інвалідністю та допомагає їм в подоланні проблем та захисті своїх прав.

Війна – маленьке слово із п’яти букв, яке несе в собі втрати людських життів, руйнацію будинків, позбавляє здоров’я. Багато людей, військових та цивільних, втрачають руки, ноги, зір, слух, отримують травми хребта та контузії. Ці страшні наслідки намагаються подолати лікарі та реабілітологи, але дуже важливо на початку змін в житті людини долучитися до допомоги тим, хто з такими травмами живе роками. Вислухати, допомогти словом, порадою, надати консультацію, поділитися своїм досвідом, як рівний рівному!

Востаннє Леся Перепеченко бачила світ 32 роки тому — допоки не захворіла на грип. Ускладнення хвороби призвело до повної втрати центрального зору, частково залишився периферійний. Після повномасштабного наступу РФ Леся почала займатись евакуацією незрячих. Про життя наосліп в умовах війни Леся розказала команді Суспільного.