UA 
У Львові завершився 16-денний курс первинної реабілітації для українських ветеранів війни, які втратили зір під час служби. Захід організувала громадська спілка «Сучасний погляд» за підтримки міжнародних партнерів — Danish Association of the Blind (Данська асоціація незрячих), Norwegian Association of the Blind and Partially Sighted (Норвезька асоціація незрячих та слабозорих) та World Blind Union (Всесвітній союз сліпих).
Протягом понад двох тижнів учасники проходили інтенсивні заняття, спрямовані на відновлення базових навичок самостійного життя та адаптацію до нових умов. Програма включала орієнтування у просторі, мобільність, самообслуговування, використання сучасних технологій для людей з порушеннями зору, психологічну підтримку та групові тренінги.
Особливо важливим елементом курсу стала атмосфера взаємної підтримки та можливість отримати практичні поради від досвідчених інструкторів і колег, які вже пройшли шлях адаптації.
«Не будьте як я, не затягуйте з реабілітацією. От я тут вперше, хоча Олеся Миколаївна мене запрошувала ще в березні. І чесно кажучи, все могло бути інакше, якби я приїхав раніше. Можна самостійно всьому навчитись, але це довше і не дає гарантії, що ти робитимеш все правильно. Тут можна перейняти досвід і почати набагато раніше почувати себе вільним», — ділиться ветеран Іван.
Кожен день навчання складався з низки практичних занять. Для когось найважливішим було освоїти побутові навички, а для інших — навчитись вільно пересуватися містом.
«Не можливо вирізнити якесь одне заняття — усі важливі, бо кожне навчає чомусь новому, що полегшить подальше життя. Але, звісно, для мене орієнтування у просторі стало одним із тих, що дають найбільшу свободу», — розповідає Анатолій.
Тренери наголошують, що заняття з орієнтування у просторі є однією з ключових складових комплексної програми.
«Коли ветеран починає впевнено рухатися самостійно, долати перешкоди й орієнтуватися у просторі, він відчуває, що контроль над життям поступово повертається. Це додає впевненості та відкриває нові можливості для подальшої адаптації», — пояснює Василь, тренер з орієнтування.
Не менш важливою складовою стала психологічна підтримка, яка допомагає ветеранам упоратися з емоційними труднощами, прийняти зміни та знайти внутрішні ресурси.
«Втрата зору — це не лише фізичний виклик, а й сильний емоційний удар. На наших заняттях ми працюємо з тим, щоб допомогти ветеранам знову відчути свою цінність, навчитися приймати допомогу та водночас відкривати власні нові можливості. Це поступовий процес, але він дає відчуття опори й віри в себе», — ділиться психологиня Марина.
«Психологія, фізична терапія, інші заняття — усе це дуже важливо. Але найбільше для себе я винесла саме правила супроводу. Раніше я брала тата за плече й вела перед собою, і це не завжди закінчувалося добре: могла забути попередити про сходи чи вузькі двері — і йому було незручно, і мені теж. Тепер я знаю, як правильно супроводжувати: як довести до стільця чи столу, провести через двері без травм і неприємних ситуацій, як пояснити, що знаходиться на столі. Це справді робить наше життя комфортнішим і безпечнішим», — розповідає донька одного з ветеранів Аліна.
Окремим напрямом програми стала танцювально-рухова терапія. Вона допомагає ветеранам відновлювати фізичний стан після втрати зору, працювати над координацією рухів і поєднувати мислення з тілесною активністю. Завдяки цьому учасники відчувають більше впевненості у власному тілі та знаходять нові способи вираження себе.
«Танцювально-рухова терапія має подвійний ефект: вона зміцнює фізичну форму і водночас працює з емоційним станом. Це дозволяє ветеранам краще відчувати своє тіло, навчитися довіряти йому знову та через рух віднайти внутрішню гармонію», — пояснює тренерка Галина.
Не менш надихаючою є історія ветерана Михайла. Втративши зір, він спершу думав, що життя закінчилося. Але пройшовши реабілітацію, відкрив для себе нові перспективи. Зараз він адаптує власне подвір’я для зручності орієнтування — встановлює стовпчики та натягує канати, які ведуть до озера.
Михайло зізнається, що найбільше любить риболовлю. Раніше до озера доводилося йти через кривий луг, що було складно й небезпечно, а тепер він облаштував собі безпечний маршрут. Щодня він проводить час біля води — ловить рибу або просто відпочиває, слухаючи новини на телефоні, яким також навчився користуватися під час реабілітації.
Організатори зазначають, що первинна реабілітація — критично важливий етап для людей, які втратили зір. Вона допомагає подолати страх, повернути відчуття контролю над власним життям і створює основу для подальшої професійної чи соціальної адаптації.
Подібні заходи у Львові відбуваються вже не вперше. Громадська спілка «Сучасний погляд» разом із міжнародними партнерами розробляє програми підтримки, які враховують сучасні методики, а також реальний досвід людей, що живуть без зору.
«Ми вдячні нашим міжнародним партнерам запідтримку. Саме завдяки їм маємо можливість проводити такі навчання та допомагати ветеранам почувати себе впевненіше у повсякденному житті», — наголошує президентка ГС "Сучасний погляд" Олеся Перепеченко.
Для учасників цей 16-денний курс став не лише навчанням, а й своєрідною спільнотою, де вони відчули, що не залишилися сам на сам із викликами після втрати зору. Адже головне, що дає реабілітація, — це відчуття свободи та віра у власні сили.
