Коли людина втрачає зір, перед нею постає не одна проблема, а ціла система бар’єрів: медичних, психологічних і соціальних. В Україні досі немає комплексного маршруту, який би супроводжував людину від лікарняного ліжка до повноцінного активного життя. 11 червня 2026 року в Одесі зробили крок до того, щоб це змінити.

Де починається прірва

На базі Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України відбувся круглий стіл «Синергія заради відновлення: міжсекторальне партнерство у створенні інтегрованого простору комплексної підтримки ветеранів із порушеннями зору». Захід організувала Громадська спілка «Сучасний погляд» у межах проєкту Rehab4U («Реабілітація в Україні») у партнерстві з Всеукраїнським громадським об’єднанням «Національна асамблея людей з інвалідністю України» (НАІУ).
До обговорення долучилися представники органів державної влади та місцевого самоврядування, наукових і медичних установ, громадських організацій, реабілітаційних центрів, психологічних служб, ветеранської спільноти та міжнародних партнерів.

Проте ще до початку круглого столу відбулася зустріч із заступником голови Одеської обласної військової адміністрації. Представники консорціуму, до складу якого увійшли ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України» та ГС «Сучасний погляд», наголосили на ключовому: без системної підтримки з боку держави жоден реабілітаційний простір не зможе працювати стабільно та ефективно.
Вони розповіли про критичну необхідність створення такого центру, про унікальний потенціал Інституту Філатова як базового майданчика для його розвитку, про підтримку з боку Національної академії медичних наук України та можливості залучення міжнародних донорів. І про головне — за будь-якою травмою бачити людину. Допомогти їй зберегти себе як особистість, як члена родини та як активного учасника економічного життя країни.

Досвід, який дає право ініціювати

Концепцію Filatov Vision Hub представила Олеся Перепеченко, президентка ГС «Сучасний погляд». За її плечима — не лише управлінський досвід, а й понад сім років практичної роботи у сфері реабілітації людей із порушеннями зору. Команда ГС «Сучасний погляд» системно працює в цьому напрямі з 2019 року.
Паралельно ідею створення такого простору почали розробляти й фахівці Інституту Філатова, розповіла заступниця директора установи Олександра Зборовська. За її словами, головна мета закладу — повернути людині зір. Проте в умовах війни, коли мінно-вибухові травми та масштабні опіки нерідко призводять до втрати ока як органу, відновити зір буває неможливо. У таких випадках необхідно зробити все можливе, щоб допомогти людині повернутися до повноцінного життя, адаптуватися до нових умов і опанувати базові навички самостійного існування.

Олеся Перепеченко поділилася реабілітаційною моделлю, яку організація відпрацювала за ці роки: від першого контакту з людиною, яка щойно втратила зір, до повноцінної соціальної та професійної реінтеграції. Модель охоплює психологічний супровід, навчання орієнтуванню та мобільності, опанування цифрових технологій, підтримку родин і принцип «рівний — рівному» як один із найефективніших інструментів відновлення мотивації та віри у власні можливості.
Саме цей накопичений досвід — практичний, а не теоретичний — дає «Сучасному погляду» підстави ініціювати створення системного реабілітаційного простору. Організація добре розуміє потреби незрячої людини на кожному етапі відновлення. Тепер завдання — зробити таку допомогу доступною не для одиниць, а для всіх, хто її потребує.

Рік у темряві без маршруту

Олександра Зборовська, заступниця директора з науково-освітньої роботи Інституту Філатова, окреслила масштаб проблеми: акубаротравми та контузії, які сьогодні масово отримують військовослужбовці, у довгостроковій перспективі можуть призводити до часткової або повної атрофії зорових нервів. Уже зараз ветерани АТО демонструють незворотні наслідки таких ушкоджень. Кількість людей із порушеннями зору внаслідок війни зростатиме, і досить суттєво.
Михайло Дроботенко, радник заступника міністра у справах ветеранів в Одеській області, підтвердив: роботі з незрячими ветеранами приділяють критично недостатньо уваги через брак знань і розуміння специфіки цієї групи.

Практика, яка вже існує, і виклики, які вона висвітлює

Своїм практичним досвідом поділилася Юлія Свідерська, завідувачка відділення реабілітації КНП «Багатопрофільний шпиталь ветеранів» Одеської обласної ради. З квітня до червня 2025 року команда шпиталю — два лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичний терапевт і ерготерапевт — пройшла спеціалізоване навчання за програмою Recovery «Реабілітація людей із порушеннями та втратою зору».
Нині команда шпиталю поступово впроваджує здобуті знання в клінічну практику. Заклад традиційно спеціалізується на реабілітації після ампутацій, однак дедалі частіше стикається з пацієнтами, які втратили зір, і навчається ефективно працювати з цією категорією людей.

Водночас фахівчиня відкрито назвала системні виклики, з якими команда стикається щодня: відсутність протоколів і чітких маршрутів надання допомоги незрячим пацієнтам, психологічні бар’єри між суспільством і людьми з порушеннями зору, нестача інклюзивної міської інфраструктури, низька мотивація пацієнтів на початкових етапах реабілітації, формування псевдокомпенсаційних механізмів, емоційне вигорання фахівців та брак спеціалізованого обладнання.
«Фізичний супровід — це коли ти не ведеш людину, а дозволяєш їй іти поруч».
Саме цей принцип, озвучений під час круглого столу, точно відображає філософію, яку шпиталь намагається втілювати на практиці. І яку Filatov Vision Hub покликаний перетворити із винятку на систему.

«Я думав, що це кінець»

Павло Драгунов — ветеран російсько-української війни, який у листопаді 2024 року втратив зір на Харківському напрямку. Перші місяці після повернення додому його дружина боялася залишати чоловіка самого навіть на балконі.

— Коли втрачаєш зір, здається, що втратив усе. Але до мене в лікарні прийшов інший ветеран — теж незрячий. Він розповів, що існує реабілітація, що можна навчитися орієнтуватися в просторі, користуватися телефоном, жити самостійно. Це змінило все. Зараз, після року активної реабілітації, я розумію: життя в темряві існує. І воно має свої барви.



Ця історія — не виняток. Це модель. Саме принцип «рівний — рівному», який ГС «Сучасний погляд» закладає в основу своєї роботи, доводить: людина, яка пройшла шлях втрати зору та повернулася до активного життя, є найсильнішим ресурсом підтримки для тих, хто лише починає цей шлях.

Filatov Vision Hub: що це таке і навіщо

Центральною темою круглого столу стало підбиття підсумків адвокаційної роботи, результатом якої стала концепція Filatov Vision Hub — інтегрованого простору на базі Інституту Філатова, де медична та офтальмологічна реабілітація поєднуватиметься з психологічним і соціальним супроводом, підтримкою за принципом «рівний — рівному», навчанням навичок незалежного життя та підтримкою сімей.

Ключова відмінність цієї моделі від наявних підходів полягає в тому, що це не просто ще один медичний заклад. Це безперервний маршрут — від моменту встановлення діагнозу до повноцінного повернення до соціального та, за можливості, професійного життя. Без розривів, без втрати часу, без блукання коридорами установ, які не знають, як працювати з незрячою людиною.

Модель передбачає роботу міждисциплінарної команди: офтальмологів, лікарів фізичної та реабілітаційної медицини, фізичних терапевтів, ерготерапевтів, психологів, соціальних працівників, фахівців з орієнтування та мобільності, а також пірс-консультантів із власним досвідом втрати зору. Усі вони працюватимуть в одному просторі та навколо потреб однієї людини.

Від слів до конкретних кроків

За результатами круглого столу було напрацьовано проєкт резолюції. Серед ключових рекомендацій:
— підтримка ініціативи з боку органів державної влади, Одеської обласної військової адміністрації та обласної ради;
— розвиток мультидисциплінарних підходів до реабілітації осіб із бойовими травмами органів зору;
— впровадження сучасних стандартів комплексної допомоги та уніфікованих протоколів;
— залучення ветеранів до формування реабілітаційних політик і програм;
— підготовка та підтримка фахівців, які працюють із незрячими пацієнтами;
— створення міжсекторальної робочої групи, яка розробить концепцію та дорожню карту Filatov Vision Hub, а також опрацює механізми масштабування моделі в інших регіонах України.

Окремо учасники наголосили на необхідності розвитку безбар’єрного середовища, доступної інфраструктури та програм професійної адаптації. Не менш важливою є й психологічна підтримка родин, адже втрата зору — це виклик не лише для самого ветерана, а й для його близьких.

Головна ідея, яку несе «Сучасний погляд»

Повноцінне, змістовне життя людини, яка втратила зір — унаслідок війни чи з будь-яких інших причин, — можливе. Не як виняток і не як результат надлюдських зусиль, а як норма. Але лише за однієї умови: комплексного міждисциплінарного підходу, де медицина є лише початком шляху, а не його фінальною точкою.
Саме це є місією ГС «Сучасний погляд». Саме тому ми ініціюємо зміни, організовуємо заходи, ведемо переговори, об’єднуємо науку, владу та міжнародних партнерів. Не заради звітів, а заради людей.
Щоб наступному ветеранові, якому в лікарні скажуть: «Втрата зору необоротна», поруч опинився хтось, хто відповість: «Це не кінець. Ходімо зі мною — я покажу, як жити далі».
Filatov Vision Hub — це наша відповідь на виклик, який Україна ще не навчилася вирішувати системно. Але вчиться. І ми поруч.

Матеріал підготовлено ГС «Сучасний погляд» за підсумками круглого столу «Синергія заради відновлення», що відбувся 11 червня 2026 року в Одесі.