А поблизу «Західний реабілітаційно-спортивний центр», де з 19 червня до 3 липня проводилась фізкультурно-спортивна реабілітація для осіб із порушеннями зору.
Незрячі та слабозорі з різних куточків України з’їхалися у це по-справжньому казкове місце та протягом двох тижнів активно відпочивали.
Що входило у цей відпочинок: заняття з орієнтування в просторі, опанування необхідних побутових навичок в ергокімнаті, основи здоров’я та юриспруденції, кінезотерапія, тренажерний зал, плавання, танцювальна терапія, групові тренінги з психологом і плетіння виробів із ротангу.
Уявили собі? А тепер спробуйте уявити як з цим впоралися наші реабілітанти.
Але перед тим, зав’яжіть собі очі, щоб на коротку мить зануритись у світ незрячих, у якому вони перебувають постійно.
Звучить досить складно, чи не так? Проте наші реабілітанти справились і як вони самі стверджують: «стали на сходинку вище, ніж були два тижні тому».
Всі учасники заїзду просто у захваті від занять із плавання. Навіть ті, хто не вміли плавати отримали масу задоволення від аквааеробіки та водних процедур у басейнах.
Ось як відгукується про це Оксана Зейкан:
«Найбільше мені сподобалося плавання. Особливо після фізичних навантажень — дуже класно трохи розслабитися та поплавати у басейні».
Набуті навички під час занять з орієнтування точно стануть у пригоді як початківцям у цій справі, так і більш досвідченим користувачам білої тростини. Як говорить інструкторка Галина Макаренко: «вчитися ніколи не пізно і навички постійно потрібно відпрацьовувати, бо безпека та самостійність перш за все».
Роман Фещак у цьому переконався неодноразово. Ось що він про це думає:
«Я вважаю, що орієнтування у просторі одне з найважливіших занять, бо це перший крок до самостійності. Тепер мені буде набагато легше дійти до магазину, на роботу чи зорієнтуватися у незнайомому місці. І я на цьому не планую зупинятися».
Оскільки реабілітація фізкультурно-спортивна, не обійшлося без навантажень. Тіло потребує руху і тренер прекрасно це розумів, але враховував індивідуальні особливості кожного реабілітанта, тож відпочинок видався точно активним.
«Я люблю займатися спортом. Постійно тренуюсь, щоб підтримувати тіло в тонусі. Заняття з кінезотерапії та з тренажерами в залі дуже сподобалися. У здоровому тілі, як кажуть, здоровий дух. Це точно про мене», — говорить Ярослав Гуменний.
Учасники вперше спробували плести вироби з ротангу. Такого в центрі ще не було, але новинка швидко всіх зацікавила. Деякі із реабілітантів навіть затримувалися після занять, щоб доплести хоча б один виток. Вкінці заїзду вийшли ось такі красиві кошики для квітів.
Катерина Швець ділиться своїм досвідом:
«Я займаюся плетінням виробів з бісеру вже багато років, але мені все хотілось спробувати щось новеньке. Плести з ротангу виявилося дуже цікаво, особливо в компанії друзів. Можливо, таке хобі переросте навіть у професію».
Не менш цікавими та корисними були заняття в ергокімнаті, де незрячі опановували, на перший погляд, прості речі: нарізали продукти та замотували їх у лаваш, робили бутерброди, заливали десерт «бите скло» у формочки тощо. Здається, що це просто? А тепер спробуйте повторити все це, але із заплющеними очима.
Маріанна Пінтя коментує:
«Завжди цікаво почути думки інших, як вони справляються з труднощами в побуті, обмінятися корисними лайвхаками. Вдома я багато працюю по господарству, тож для мене це особливо актуально. Інструкторка Пані Анна залюбки ділилася своїм величезним досвідом. У нас на кухні постійно панувала весела та дружня атмосфера».
Реабілітанти 100% не забудуть заняття з основ здоров’я, де куштували трав’яний чай і відкривали для себе дивовижні поєднання запахів ефірних олій. Бесіди з викладачкою Оленою, виявились не менш насиченими, тож нова інформація точно поповнила базу знань уважних слухачів про власне тіло.
Аліна Рубель: «На заняттях з основ здоров’я завжди було так цікаво… Викладачка нам розказувала все щось нове, показувала різні трави та пояснювала їхню користь. До неї можна було підійти у будь-який момент і задати запитання, яке турбує. Я з нетерпінням чекала нових занять з пані Оленою».
Ярина Рубель: «Мені найбільше сподобалося вгадувати по запаху ефірні олії, а потім слухати про їхню користь. Ще пані Олена розповідала про здоровий спосіб життя, харчування та догляд за шкірою. Вона дуже багато знає. Рада, що познайомилася з такою людиною».
Розповіли в кінці заїзду сестри-близнючки з Львівщини.
Лекції з юриспруденції теж закарбувались у пам’яті реабілітантів, адже не знання законів, не знімає відповідальності. Тепер учасники заїзду більш підковані та вразі чого можуть відстояти свої права. Тим паче лектор залюбки відповідав на індивідуальні запитання авдиторії, тож кожен був почутий.
«Дякую Миколі Михайловичу за корисні заняття. На них завжди було цікаво. Крім загальної теорії ми говорили про те, що нас, як незрячих, турбує. Обговорювали законопроекти про людей з інвалідністю та як захистити свої права», — висловлює свою подяку викладачеві Андрій Шалько.
Під час танцювальної терапії незрячі опановували романтичний вальс і запальну сальсу, що сприяло розвитку відчуття тіла в просторі. Заняття були по-справжньому спекотними, але крок за кроком, складні рухи піддались наполегливим танцюристам і вони на дії довели, що «рух — це життя».
Віталій Чорнобой ділиться враженнями:
«На заняттях з танців я відпочивав. Особливо, коли вальсували. Приємна музика, доречні зауваження від викладачки і раз, два, три… раз, два, три… раз, два, три… У мене навіть добре виходило… Раніше я недолюблював танці, але пані Галині вдалося це змінити».
На групових тренінгах з психології учасники вчилися розуміти одне одного та самі себе. Розмірковували над своїми рисами характеру та навіть створили спільні історії, в яких по-максимуму залучали креативне мислення та творчий потенціал. Психологиня підбирала індивідуальний підхід до кожного реабілітанта.
Що для себе взяв з тренінгів розказує Володимир Петрайко:
«Мені здається, що я більше повірив у себе. До того я був замкнутий, соромився виступати перед публікою, але пані Тетяна своїми словами додала мені впевненості. Тепер я більш сміливий і готовий пробувати щось нове».
Крім теоретичних і практичних занять, незрячі насолоджувалися неймовірною природою та товариством старих і нових друзів, що неабияк об’єднує. Навіть піднялись на невеличку гору, яка має 951 метр. Тож незрячі підкорили Щавинку і це точно не останнє їхнє досягнення. А ви так зможете?
«Я дуже люблю подорожувати, люблю прогулянки. Мені цікаво було підніматися на Щавинку. Природа довкола, розмови з друзями, свіже повітря. Я щасливий, що ми змогли це зробити», — радіє новому досягненню Сергій Шалько.
Не можемо оминути стороною вечір талантів, де учасники поділились своєю творчістю та неодноразово здивували глядачів. Співи та інструментальні номери, декламування авторської та запозиченої поезії, жарти та душевна атмосфера у колі друзів, що за такий короткий час стали однією родиною.
І це ще ви не бачили, як незрячі вміють перевтілюватись у різні ролі, граючи казкових персонажів на сучасний лад.
Своїми враженнями від заїзду ділиться Антон Волик:
«Мені дуже сподобався цей збір. Познайомився з новими людьми. Декого знав онлайн і нарешті вийшло зустрітися в живу. Набрався нових знань та навичок, тепер залишилося лише застосовувати їх на практиці. Надіюсь ще колись потрапити сюди. Дякую всім, хто причетний до втілення цього проекту. Це круто!»
Основною ціллю таких зборів є розкриття індивідуального потенціалу кожного реабілітанта, бо незрячі можуть багато, якщо повірять у себе й докладуть зусиль. Іноді самому це важко зробити, тому і Український центр «Інваспорт» організовує такі реабілітаційно-спортивні збори, а тренери, які є членами Громадської спілки «Сучасний погляд» максимально сприяють розвитку фізичних якостей та отримання інших знань усіма учасниками.
Ми переконані, що українці тільки разом здатні створити справжнє інклюзивне суспільство, де особи з інвалідністю зможуть відчувати себе на рівні з усіма — це і є наш сучасний погляд.
Щасливі реабілітанти з багажем нових знань та навичок успішно повернулися додому, щоб там продовжити працювати над собою та реалізовувати себе, бо розвиток потребує руху. Ми ж не плануємо зупинятись на досягнутому, бо ще багато незрячих потребують допомоги. У нас попереду безліч проєктів, тож до нових зустрічей.
